Вода, водний кодекс

        У зв’язку з широким використанням ультрафільтрації, особливо в харчовій і фармацевтичній промисловості для обробки стічних вод і технологічних розчинів, все більше значення набуває задача зменшення забруднення мембран і збільшення тривалості їх роботи. Важливим класом добре відомим в області полімерних мембран є полісульфони (ПС). Високі плівкоутворюючі властивості, хімічна та термічна стійкість, стабільність при низьких та високих значеннях рН забезпечують перспективність використання ароматичного полісульфонy для одержання функціональних полімерів та мембран на їх основі [1]. Однак, не зважаючи на цінні технологічні характеристики таких мембран, їх гідрофобність, в значній мірі, обмежує можливості застосування таких мембран для деяких практичних задач. Хімічне та фізико-хімічне модифікування гідрофобних мембран дозволяє, з одного боку, гідрофілізувати їх поверхню (в т.ч. поверхню пор), а з іншого – надати мембранам специфічні розділювальні характеристики за рахунок утворення на їх поверхні тих чи інших функціональних груп [2]. Проблема модифікування поверхні гідрофобних мембран є істотним чинником, який впливає на рівень її забруднення і сприяє підвищенню тривалості експлуатації модифікованих мембран. 

        Екологічна безпека є однією із найважливіших складових національної безпеки держави, яка нерозривно пов’язана з добробутом громадян. Надійне знезараження питної води – основа забезпечення нормальної життєдіяльності людини. В Україні для знезараження води використовують хлор-газ (98%), гіпохлорит натрію (1,1%), в невеликій кількості діоксид хлору, а також УФ-опромінення, озонування та інші технології (всього 0,9%) [1].

        Проблемою ХХІ століття буде питна вода, тому необхідно попередити загрозу її насування для збереження цього нічим незамінного природного ресурсу для себе і прийдешніх поколінь.

       Проблема якості питної води  для України була і продовжує залишатися вкрай актуальною і надзвичайно гострою. За власними запасами води, доступними до використання, Україна є однією з найменш забезпечених країн Європи. Водні ресурси України складаються з річкового стоку, що формується на території, і стоку, що надходить з території Білорусії і Росії по Дніпру, Десні і Сіверському Дінцю, а також запасів підземних вод. Крім того, використовується вода ріки Дунай і морська вода. 

       Близько 80% водних ресурсів України складають ресурси басейну Дніпра. Протягом віків Дніпро відіграє значну роль у житті Києва. При цьому ріка зазнавала і продовжує зазнавати певних змін. З одного боку, вони зумовлені природними, з іншого – антропогенними чинниками.

        З погіршенням екологічної ситуації дедалі стає актуальнішою проблема очищення питної води. До втрат та погіршення якості питної води призводить і нинішній стан водопровідних мереж України і м. Черкаси також.

       У побутових умовах доцільно проводити доочищення  питної води за допомогою водоочисних пристроїв. Існує декілька простих способів підвищення якості питної води: злив води, що відстоялася, її відстоювання і кип’ятіння. Традиційних способів очищення води за допомогою спеціальних матеріалів і пристроїв є також три: механічний, іонообмінний і сорбційний.  Усі зазначені способи використовуються для очищення питної води у різноманітних типах побутових фільтрів [1].

       На ринку м. Черкаси представлено багато типів побутових фільтрів, в основному зарубіжних виробників: „Бар’єр” (Росія),  “Аквафори” (Росія-США), “Гейзер” (Росія), “Смарагд” (Росія)  та ін., їх ціни коливаються від 100-1500 грн. 

        Відкритий спосіб добування корисних копалин призвів до значної девастації природних ландшафтів через формування кар’єрних виїмок, відвалів, хвостосховищ тощо. Внаслідок видобутку сірки на Львівщині протягом 70-90-х років минулого століття утворилися кар'єри, які вважаються найбільшими у світі та різко змінилися гідрогеологічні умови. Після припинення видобутку сірки відкритим способом, було прийнято рішення щодо ліквідації кар'єрів шляхом створення штучних водойм.

Важливим  об’єктом екологічного моніторингу гідросфери є джерела впливу на неї. Щороку мільярди кубічних метрів стічних вод частково очищених, чи неочищених, несуть з собою велику кількість мінеральних, органічних та біологічних забруднень.

        Потужний розвиток підприємств харчової промисловості України зумовлює посилену зацікавленість прикладної екології до даної галузі народного господарства. Як відомо, харчова та переробна промисловість має достатньо велику кількість невирішених екологічних проблем, серед яких, в першу чергу, виділяють величезні обсяги стічної води, що, як правило, без використання жодних систем нейтралізації забруднюючих речовин скидається в природне середовище. Факт такого некоректного природокористування може бути розцінений як “екологічних злочин”.

        Потужний розвиток підприємств харчової промисловості України зумовлює посилену зацікавленість прикладної екології до даної галузі народного господарства. Як відомо, харчова та переробна промисловість має достатньо велику кількість невирішених екологічних проблем, серед яких, в першу чергу, виділяють величезні обсяги стічної води, що, як правило, без використання жодних систем нейтралізації забруднюючих речовин скидається в природне середовище. Факт такого некоректного природокористування може бути розцінений як “екологічних злочин”.

Нормальній роботі систем оборотного водопостачання перешкоджають різного роду відкладення та обростання, які утворюються у теплообмінних апаратах, трубопроводах та градирнях в процесі експлуатації. Для систем, працюючих на воді поверхневих джерел, характерний розвиток біологічних обростань, які складаються в основному із мікроорганізмів у теплообмінних апаратах та водоростей у градирнях [1].

Висока водоємкість та відсутність досконалих схем очищення стічних вод характерні для більшості вітчизняних промислових підприємств. Світовий досвід показує, що одним із перспективних напрямків економічно доцільного очищення стічних вод є проектування розподілених схем очищення стоків промислового підприємства.