Розроблена комплексна технологія ліквідації наслідків розливів нафти, конденсату і нафтопродуктів. Вона включає локалізацію забруднень, збір рідких вуглеводнів механічними і сорбційними методами, промивку і аерацію забрудненої ділянки землі поверхнево-активними системами природного походження, біологічне очищення і повну рекультивацію земель з урахуванням природнокліматичних умов, рівня і масштабів забруднень.
На сьогодні залишається невирішеною проблема утилізації і знешкодження непридатних для використання пестицидів, стан зберігання яких в багатьох районах Київської області викликає особливу тривогу.
В умовах інтенсифікації видобування вуглеводневої сировини на території України надзвичайної актуальності набувають екологічні проблеми, що пов’язані з надходженням в навколишнє природне середовище екологічно небезпечних забруднень внаслідок діяльності підприємств нафтогазовидобувної та переробної галузей.
За даними Міжнародного агентства з атомної енергії світові запаси урану становлять 8…10 млн. тонн. На таких запасах ядерна енергетика зможе працювати лише декілька десятків років. Однак ядерна енергетика здатна відновлювати штучне ядерне паливо – плутоній-239, хоча й дорожче в 3 – 4 рази від збагаченого природного.
Важливим об’єктом екологічного моніторингу гідросфери є джерела впливу на неї. Щороку мільярди кубічних метрів стічних вод частково очищених, чи неочищених, несуть з собою велику кількість мінеральних, органічних та біологічних забруднень.
Потужний розвиток підприємств харчової промисловості України зумовлює посилену зацікавленість прикладної екології до даної галузі народного господарства. Як відомо, харчова та переробна промисловість має достатньо велику кількість невирішених екологічних проблем, серед яких, в першу чергу, виділяють величезні обсяги стічної води, що, як правило, без використання жодних систем нейтралізації забруднюючих речовин скидається в природне середовище. Факт такого некоректного природокористування може бути розцінений як “екологічних злочин”.
Потужний розвиток підприємств харчової промисловості України зумовлює посилену зацікавленість прикладної екології до даної галузі народного господарства. Як відомо, харчова та переробна промисловість має достатньо велику кількість невирішених екологічних проблем, серед яких, в першу чергу, виділяють величезні обсяги стічної води, що, як правило, без використання жодних систем нейтралізації забруднюючих речовин скидається в природне середовище. Факт такого некоректного природокористування може бути розцінений як “екологічних злочин”.
Сокращение запасов нефти, повышение себестоимости ее добычи приводит к необходимости поиска новых энергоресурсов, запасы которых в Украине имеются в достаточном количестве. Наиболее перспективной альтернативой нефти является уголь.
Склад підприємств машинобудівної галузі м. Дніпропетровська включає в себе підприємства з повним та неповним технологічним циклами, серед яких лідером за кількісним та якісним складом продукції, яка виробляється, являється виробниче об'єднання “Південний машинобудівний завод” (ВО ПМЗ).
На території України накопичено значний об’єм (понад 21 тис. тонн) непридатних до використання та заборонених до застосування пестицидних препаратів (ПП). Остаточна їхня кількість навіть на сьогоднішній день (не зважаючи на проведену інвентаризацію станом на 01.01.2003р.) не встановлена, що вказує на негативний стан їх обліку та зберігання. У більшості областей зафіксована лише загальна кількість та наявність пестицидів категорії "А", "Б" та "В", а їх товарна номенклатура взагалі відсутня, що значно ускладнює можливість їх переробки.
При цьому найбільшу небезпеку складають заборонені, найбільш стійкі та токсичні хлорвмісні пестицидні препарати. Найбільш часто в пробах ґрунту по залишковим концентраціям виявляються такі пестициди: ТХАН (88 % проб), ПХП ПХК (83%), Сімазін (80%), Алерокс і Атразін (74%). Більш ніж у 50% зразків ґрунту виявлена наявність ще 11 препаратів, що вказує на критичний стан забруднення ґрунтів України залишковими кількостями пестицидів.
Розроблена комплексна технологія ліквідації наслідків розливів нафти, конденсату і нафтопродуктів. Вона включає локалізацію забруднень, збір рідких вуглеводнів механічними і сорбційними методами, промивку і аерацію забрудненої ділянки землі поверхнево-активними системами природного походження, біологічне очищення і повну рекультивацію земель з урахуванням природнокліматичних умов, рівня і масштабів забруднень. 
На сьогодні залишається невирішеною проблема утилізації і знешкодження непридатних для використання пестицидів, стан зберігання яких в багатьох районах Київської області викликає особливу тривогу.
В умовах інтенсифікації видобування вуглеводневої сировини на території України надзвичайної актуальності набувають екологічні проблеми, що пов’язані з надходженням в навколишнє природне середовище екологічно небезпечних забруднень внаслідок діяльності підприємств нафтогазовидобувної та переробної галузей. 
За даними Міжнародного агентства з атомної енергії світові запаси урану становлять 8…10 млн. тонн. На таких запасах ядерна енергетика зможе працювати лише декілька десятків років. Однак ядерна енергетика здатна відновлювати штучне ядерне паливо – плутоній-239, хоча й дорожче в 3 – 4 рази від збагаченого природного. 
Важливим об’єктом екологічного моніторингу гідросфери є джерела впливу на неї. Щороку мільярди кубічних метрів стічних вод частково очищених, чи неочищених, несуть з собою велику кількість мінеральних, органічних та біологічних забруднень. 
Сокращение запасов нефти, повышение себестоимости ее добычи приводит к необходимости поиска новых энергоресурсов, запасы которых в Украине имеются в достаточном количестве. Наиболее перспективной альтернативой нефти является уголь.
