Проблема раціонального використання вторинних ресурсів, таких, як відвали хімічних, металургійних та гірнодобуваючих підприємств, є однією з актуальних проблем для усіх регіонів України. Накопичення цих відходів призводить до забруднення екосфери, недовикористанню мінеральної сировини, відторгненню все більших територій землі під відвали.
Екологічна безпека – це відповідність екологічної ситуації, що склалась в тому чи іншому нафтогазопромисловому районі, існуючим екологічним стандартам, тобто здатності території витримувати чи інше техногенне навантаження, відновлювати природні екосистеми та забезпечувати нормативний стан здоров’я населення.
Переробка полімінеральних руд Прикарпаття, яка досі велась переважно з метою отримання калійних добрив (Стебник), а разом з ними, частково, металічного магнію та хлору (Калуш), негативно впливає на стан поверхневих та підземних вод, а також земну поверхню і атмосферу. Цей вплив зумовлений здатністю соляних порід розчинятись атмосферними опадами та ґрунтовою водою. В процесі цього руйнуються надсольові породи і виникають зсуви земної поверхні, формуються провальні та карстові лійки. На рудниках Західної України внаслідок ведення гірничих робіт (вирубування масивів рудних матеріалів) утворилося понад 30 млн. м3 порожнин.
Тривала експлуатація калійних рудників у Стебнику та в Калуші призвела до утворення під землею (за рахунок просочення поверхневих вод) та накопичення на поверхні (внаслідок їх щорічного відпомповування) великої кількості розсолів (біля 3 млн. м3), що містять такі елементи як K, Na, Mg, S, Cl, Ca, а також багато інших мікроелементів. Так чи інакше, цей небажаний і майже некерований процес спричинив утворення великих запасів сировини для отримання цінних продуктів, зокрема, харчової солі та калійно-магнієвих добрив.
Проблема утилізації твердих побутових відходів є однією з найактуальніших як в Україні, так і в світі в цілому, а тому потребує негайного вирішення. Львівщина знаходиться в складі 4 областей України, які характеризуються найвищими показниками нагромадження відходів, і місто Львів відіграє в цьому не останню роль.
Основним методом видалення твердих побутових відходів залишається складування їх на полігонах та неорганізованих звалищах разом з промисловими відходами ІІІ і ІV класів небезпеки. До 80 відсотків полігонів для твердих побутових відходів не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам і експлуатуються без запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод та повітряного басейну.
У XX столітті, особливо в другій його половині, стали різко проявлятися катастрофічні процеси, природа яких викликана господарською діяльністю людини. Техногенні катастрофи, зумовлені, в першу чергу, значним нарощуванням технічного потенціалу, надзвичайною складністю багатьох технологічних процесів із використанням сильнодіючих отруйних, радіоактивних та вибухонебезпечних речовин. Господарська діяльність людини супроводжується дією небезпеки, як на неї, так і на навколишнє середовище. Під небезпекою вважають реально чи потенційно існуючу можливість негативного впливу, що може викликати зміну рівноваги складових компонентів із нанесенням їм шкоди (наприклад, погіршення стану, небажані динамічні чи структурні зрушення тощо).
Для запобігання можливої небезпеки важливим є прогноз розвитку подій, що відбуваються при проведенні господарської діяльності людини з тим, щоб попередити можливу катастрофу, а у випадку виникнення надзвичайної ситуації ліквідувати її у мінімальні терміни з мінімальними затратами. Не розглядаючи техногенного ризику, розглянемо вплив можливої надзвичайної ситуації на навколишнє природне середовище (проведемо оцінку екологічного ризику).
Відходи виробництва і споживання є джерелами антропогенного забруднення навколишнього середовища в глобальному масштабі і виникають як неминучий результат споживчого відношення і недозволено низького коефіцієнта використання ресурсів.
Введення хлору в органічну сполуку надає її біологічну активність, яка проявляється в блокуванні важливих біологічнитх процесів в мікроорганізмах, рослинах і тваринах: процесу фотосинтезу, клітинного ділення, впливають на дихання рослин і тварин, регулюють ріст рослин і т.д., тому біологічно активні хлорвмісні органічні сполуки використовують для виготовлення пестицидів, які застосовують для боротьби з шкідливими, або небажаними мікроорганізмами, рослинами і тваринами.
В промисловості пестициди використовують у вигляді емульгуючих препаратів, змочуючих порошків, концентрацій суспензій, дустів, гранульованих препаратів. В зв’язку з цим пестициди, крім основного препарату, в своєму складі мають значну кількість домішок і наповнювачів таких як тальк, карбонат кальцію, каолін, поверхнево-активні речовини тощо.
Комунальне підприємство “Водоканал” м. Ужгород є монополістом в системі водозабезпечення населення та підприємств питною водою, а також водовідведення. Дане підприємство використовує два основні джерела питної води – річка Уж та артезіанська свердловина с. Минай. При цьому, проводиться централізований каналізаційний збір комунально-побутових стічних вод, які після попередньої очистки на міських очисних спорудах скидаються в річку Уж в межах міста Ужгород. Очисні споруди КП “Водоканал” значно застаріли і, в зв’язку із зростанням навантаження на них, ступінь очищення стічних вод є недостатнім, що призводить до поступового забруднення річки Уж. Через кілька кілометрів після скиду зазначених комунально-побутових стічних вод річка Уж перетинає кордон України, а погіршення якості річкової води може стати причиною загострення міждержавних стосунків.
Аналіз шляхів вирішення проблеми безпечного видалення (знищення) заборонених або непридатних до застосування за прямим призначенням пестицидів (далі НП), що враховує соціально-економічну ситуацію в Україні, закордонний та вітчизняний досвід та, в першу чергу, досвід практичних робіт з поводження з НП, як особистий, так і інших українських підприємств, показав, що найбільш ефективним та безпечним методом є компостування.
Компостування – біотермічний процес переробки та знешкодження відходів (в тому числі біологічних препаратів, фосфорорганічних пестицидів і похідних хлорфеноксиоцтової та карбамінової кислот та ін., який відбувається внаслідок життєдіяльності сапрофітних мікроорганізмів та супроводжується виділенням значної кількості тепла (температура у середині штабелів досягає 650 С0). При цьому гине більшість не спороутворюючих мікроорганізмів, личинок і лялечок мух та яєць гельмінтів. Крім того, при біотермічному процесі мікробами-антагоністами синтизуються антибіотичні речовини, які мають літичні та бактеріцидні властивості, завдяки чому стримують розмноження та викликають загибель патогенних мікроорганізмів. Під час процесу компостування утворюються гумінові речовини, які покращують якість органічних добрив.
Надзвичайно великою, важливою і актуальною проблемою є безвідходне і маловідходне виробництво при видобуванні корисних копалин. Адже при видобуванні і переробці корисних копалин накопичується велика кількість супутніх продуктів виробництва (відходів) в районах розміщення шахт та збагачувальних фабрик. На території України розробляється понад 4500 родовищ корисних копалин, діє близько 2000 підприємств з видобутку, збагачення та переробки різноманітної мінеральної сировини. За сучасних умов розвитку і темпів зростання гірничої промисловості недоліки в комплексному і більш повному використанні сировини стають неприпустимим марнотратством. Щорічно в Україні накопичується близько 5 мільярдів тонн розкривних порід, 700 мільйонів тонн хвостів збагачення і 150 мільйонів тонн золи. З них в народному господарстві використовується в цілому не більше 2-4 відсотків, хоча значна частина цих відвалів придатна для виробництва різноманітних будівельних матеріалів.
Проблема раціонального використання вторинних ресурсів, таких, як відвали хімічних, металургійних та гірнодобуваючих підприємств, є однією з актуальних проблем для усіх регіонів України. Накопичення цих відходів призводить до забруднення екосфери, недовикористанню мінеральної сировини, відторгненню все більших територій землі під відвали. 
Екологічна безпека – це відповідність екологічної ситуації, що склалась в тому чи іншому нафтогазопромисловому районі, існуючим екологічним стандартам, тобто здатності території витримувати чи інше техногенне навантаження, відновлювати природні екосистеми та забезпечувати нормативний стан здоров’я населення. 
Відходи виробництва і споживання є джерелами антропогенного забруднення навколишнього середовища в глобальному масштабі і виникають як неминучий результат споживчого відношення і недозволено низького коефіцієнта використання ресурсів. 
