Автомобільний транспорт є основним джерелом забруднення повітря в містах. Тому в розвинутих країнах Європи постійно посилюються вимоги стандартів до чистоти вихлопних газів – на заміну стандарту «Євро-4» впроваджується більш суворий «Євро-5». Все це обумовлює необхідність оснащення автомобілів каталітичним нейтралізатором не тільки в Європейському Союзі, а також у США, Японії та інших розвинутих країнах. Автомобільний каталізатор перетворює основні токсичні компоненти вихлопних газів у безпечні викиди. Суть перетворення полягає в доокисленні оксиду вуглецю (II) та недопалених вуглеводнів на платинових каталізаторах до вуглекислого газу та води і відновлення оксидів азоту до азоту.
Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, на яких зосереджено потенційно небезпечні об’єкти різної категорії та потужності, обумовлює велику вірогідність виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження, які загрожують людині, економіці та природному середовищу.
В даній роботі розглядається процес та проблеми реалізації оцінки впливів об’єктів господарчої діяльності на навколишнє середовище у разі виникнення надзвичайних ситуацій, зокрема оцінка ступеня потенційної небезпечності промислового об’єкту та можливої шкоди при виникненні аварії на ньому.
В современных условиях на одном из первых мест в мире по остроте проблем стоит вопрос экологии природных ресурсов и сбережений экологического равновесия между производственной деятельностью человека и окружающей средой. В Украине, несмотря на сокращение промышленной деятельности, техногенная нагрузка на биосферу возросла. Это связано в частности с тем, что отходы промышленности практически не перерабатываются: уровень их утилизации в Украине составляет 8 – 10%, против 65 – 80% в развитых странах.
В настоящее время в Украине накоплено до 25 млрд. тонн твердых и жидких промышленных отходов. Проблема их утилизации, особенно гальванических шламов, стоит достаточно остро. Последние содержат дорогие и дефицитные металлы, такие как медь, никель, хром, кадмий, цинк и др.
Реализация извлечения металлов из шламов гальванического производства методами обратного осмоса, ультрафильтрацией, электродиализа, ионного обмена и др. требует сложной специальной аппаратуры, энерго- и трудоемка, и во многих случаях экономически не выгодна.
Деградація грунтів України – наслідок ерозійних процесів у всіх їх проявах (водна, вітрова, іригаційна, пасовищна та агротехнічна); дегуміфікації із-за відсутності належних сівозмін, зокрема, впровадження монокультур; декальцинації (кислотна деградація); засолення та осолонцювання (негативи зрошувальних систем і підтоплення грунтів) і аридизації, яка безпосередньо зв’язана з дегуміфікацією та агрофізичними чинниками.
В Україні є багато коксохімічних виробництв, кожне з яких стикається з проблемою утилізації рідких токсичних відходів, до складу яких входять феноли, амоній, піридин, залізо, сульфати, мають високий солевміст. Одним з найбільших у цій галузі є ВАТ «Маркохім».
Для очищення стічних вод ВАТ Дніпровського металургійного комбінату використовують метод біологічного очищення. Технологічний процес одержання чорних металів супроводжується споживанням великої кількості води. Вода на Дніпровському металургійному комбінаті (ДМК) використовується в якості поглинаючого і транспортуючого середовища в складних процесах збагачення сировини і палива, для охолодження металургійних печей і прокатного обладнання, конденсації пари, очистки і охолодження газів, збирання окалини від прокатних станів та інших цілей.
Однією з глобальних проблем сьогодення є забруднення навколишнього середовища пластиковими відходами, зокрема відходами упаковки, для виготовлення якої використовується полістирол. Як відомо, пластикова упаковка має малий період споживання, проте великий період розкладу. Так як відходи полімерних упаковок накопичуються у великій кількості на сміттєзвалищах, то постає проблема їх переробки та усунення.
До технологічних методів усунення відходів пластикової упаковки відноситься їхнє знешкодження і утилізація (вживання з користю).
Найбільш оптимальним варіантом утилізації пластикових відходів в наш час є їхнє спалювання. Але при спалюванні відходів полімерів в атмосферу потрапляють шкідливі газоподібні продукти – високотоксичні діоксини, хлористий водень, діоксид сірки, а зола і стоки, які утворюються при цьому, містять немало інших шкідливих компонентів.
Особливий інтерес з екологічної точки зору в плані недорогих процесів кондиціонування промислових стічних вод може представляти одержання коагулянтів на основі неочищеного сульфату алюмінію, модифікованого природними мінералами з сорбційними властивостями, що в сукупності на порядок здешевить витрати, як на реагенти, так і на процеси очищення забруднених малотоннажних водних систем у порівнянні з існуючими у світовій практиці методами і технологіями.
В останні роки, незважаючи на скорочення промислової діяльності, техногенне навантаження на біосферу зростає, що проявляється у збільшенні кількості відходів та об’єму стічних вод. Це стосується також текстильної промисловості, оскільки стічні води (СВ) цих підприємств забруднені поверхнево-активними речовинами, барвниками, іонами кольорових металів, нафтопродуктами та мають складний колоїдно-хімічний склад.
Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, на яких зосереджено потенційно небезпечні об’єкти різної категорії та потужності, обумовлює велику вірогідність виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження, які загрожують людині, економіці та природному середовищу. 
Деградація грунтів України – наслідок ерозійних процесів у всіх їх проявах (водна, вітрова, іригаційна, пасовищна та агротехнічна); дегуміфікації із-за відсутності належних сівозмін, зокрема, впровадження монокультур; декальцинації (кислотна деградація); засолення та осолонцювання (негативи зрошувальних систем і підтоплення грунтів) і аридизації, яка безпосередньо зв’язана з дегуміфікацією та агрофізичними чинниками.
В Україні є багато коксохімічних виробництв, кожне з яких стикається з проблемою утилізації рідких токсичних відходів, до складу яких входять феноли, амоній, піридин, залізо, сульфати, мають високий солевміст. Одним з найбільших у цій галузі є ВАТ «Маркохім». 
В останні роки, незважаючи на скорочення промислової діяльності, техногенне навантаження на біосферу зростає, що проявляється у збільшенні кількості відходів та об’єму стічних вод. Це стосується також текстильної промисловості, оскільки стічні води (СВ) цих підприємств забруднені поверхнево-активними речовинами, барвниками, іонами кольорових металів, нафтопродуктами та мають складний колоїдно-хімічний склад. 
