У результаті інтенсивного використання природних ресурсів і зростання техногенного навантаження на довкілля в Україні останнім часом склалась критична екологічна ситуація, особливостями якої стали: забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, накопичення великої кількості небезпечних відходів, деградація земельних ресурсів і забруднення ґрунтів мінеральними добривами, пестицидами, важкими металами та ін.
Серед різних галузей тваринництва найбільш динамічною є птахівництво. Ця галузь здатна забезпечувати населення людей відносно дешевими та біологічно цінними продуктами харчування. Функціонування великих птахопідприємств спричинило ряд господарських, ветеринарних та екологічних проблем.
Існує багато суперечок щодо терміну "геоекологія", структури цієї науки, об’єкта і предмета її досліджень. Термін “геоекологія" введений К. Тролем у 1939 р. Сьогодні об’єктом вивчення екологічної науки є система "Природа – Людина – Суспільство".
Основними принципами, що лежать в основі терміну "геоекологія" є:
1. Геоекологія – наука пов’язана з вивченням природних і змінених людиною природних геосистем, що формують геооболонки (геосфери) Землі і є частинами навколишнього середовища. Кінцевою метою геоекології є соціальний аспект, – збереження життезабезпечуючого продуктивного навколишнього середовища, необхідного для існування людини, розвитку життя на Землі. У геоекології вивчаються взаємодії земних оболонок з біотою, а також техносферою і соціосферою як компонентами навколишнього середовища.
2. До області досліджень геоекології відноситься літосферний простір, педосфера, атмосфера, поверхневі води, рослинний покрив різних ландшафтів.
Ефективність сучасних систем управління охороною навколишнього середовища, екологічною безпекою, та ресурсокористування регіонального та об’єктового рівня визначається інформативністю матеріалів тематичного дешифрування використовуваних космознімків відповідних територій. Для забезпечення достатнього рівня якості таких матеріалів є доцільним використання сучасних інформаційних технологій, що дозволяють заздалегідь виконати значні обсяги попередньої роботи, яка полягає у визначенні оптимальних параметрів залучених знімків. При цьому необхідно знайти компроміси в багатовимірному просторі ознак, найсуттєвішими з яких такі параметри космознімків як просторове розділення, вартість та частота повторюваності сеансів зйомок.
Екологічна ситуація у водному господарстві, як і в цілому в країні не поліпшується внаслідок того, що значною мірою ще збереглися застарілі концептуальні погляди на природні ресурси та їх використання. Зокрема, річковий стік ніколи не розглядається як основа життєзабезпеченності водної екосистеми і людини.
Поява нових напрямків в господарській діяльності людей привело до інтеграції і диференціації багатьох галузей науки. В сучасній екології з’являються нові прикладні її підрозділи.
Методичною основою водогосподарсько-екологічного районування є збереження єдності водного об’єкта і його водозбору, на території якого вирішуються питання регулювання, використання і охорони водних ресурсів, забезпечення безпечних умов проживання.
Районування дозволяє концентрувати зусилля всіх суб’єктів управління і господарювання на розробку і реалізацію басейнових заходів для поліпшення і відтворення порушеного природно-екологічного стану басейнів річок.
Екологічні вимоги до районування заключаються в об’єктивності оцінки стану водних об’єктів як природних екосистем, яка базується на екосистемному підході по спеціально розробленій методиці і вона відображає особливості абіотичної та біотичної складових водних екосистем.
Водогосподарський ефект районування передбачає оцінку стану басейнів для комплексного і раціонального використання водних ресурсів та природоресурсного потенціалу басейнів річок.
Для оцінки і відвернення шкідливого антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, зокрема на гідросферу, в Україні розроблені і впроваджуються дві універсальні системи: це система ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище) і система екологічного моніторингу.
Основою для розробки комп’ютерної системи оцінки збитків від надзвичайних ситуацій природного та техногенного походження – Системи “Збитки НС-01” (далі ЗНС) є “Методика визначення розмірів збитків від наслідків надзвичайних ситуацій (НС) природного і техногенного характеру, завданих здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу та об’єктам національної економіки” (Методика ЗНС).
Південноукраїнський енергокомплекс (ПУЕК) розташований в Миколаївській області, в межах басейну р. Південний Буг. До складу ПУЕК входять: Південно-Українська АЕС з трьома блоками ВВЕР-1000 та водоймищем-охолоджувачем, Ташлицька гідроакумулююча електростанція з верхньою водоймою (ТГАЕС); Олександрівська ГЕС (ОГЕС) з Олександрівським водосховищем (ОВ), що відносяться до потенційно небезпечних об’єктів. Більше 10 років з різних обставин стримувався будівництво ТГАЕС, ОГЕС та ОВ. Після 2002 р. проходила інтенсивна добудова ТГАЕС та ОВ. У період весняної повені 2006 р. було здійснене заповнення ВО до відмітки 14,7 м, а у липні – пущено в експлуатацію першу чергу ТГАЕС.
У результаті інтенсивного використання природних ресурсів і зростання техногенного навантаження на довкілля в Україні останнім часом склалась критична екологічна ситуація, особливостями якої стали: забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, накопичення великої кількості небезпечних відходів, деградація земельних ресурсів і забруднення ґрунтів мінеральними добривами, пестицидами, важкими металами та ін. 
Серед різних галузей тваринництва найбільш динамічною є птахівництво. Ця галузь здатна забезпечувати населення людей відносно дешевими та біологічно цінними продуктами харчування. Функціонування великих птахопідприємств спричинило ряд господарських, ветеринарних та екологічних проблем. 
Екологічна ситуація у водному господарстві, як і в цілому в країні не поліпшується внаслідок того, що значною мірою ще збереглися застарілі концептуальні погляди на природні ресурси та їх використання. Зокрема, річковий стік ніколи не розглядається як основа життєзабезпеченності водної екосистеми і людини.
Основою для розробки комп’ютерної системи оцінки збитків від надзвичайних ситуацій природного та техногенного походження – Системи “Збитки НС-01” (далі ЗНС) є “Методика визначення розмірів збитків від наслідків надзвичайних ситуацій (НС) природного і техногенного характеру, завданих здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу та об’єктам національної економіки” (Методика ЗНС). 
