Вступ. Для України характерне як кількісне, так і якісне виснаження водних ресурсів через їх забруднення. Забезпеченість населення України ресурсами річкового стоку досить низька. У розрахунку на одного жителя показник водозабезпеченості в Україні у 2-8 разів менший, ніж у країнах, розташованих на пострадянському просторі. На одну людину річна водозабезпеченість ресурсами місцевого стоку становить 1,1 тис. м3. В нашій країні близько 75 % населення споживає воду з відкритих водоймищ, а із загальної кількості водопроводів 6 % не відповідають санітарним нормам. Ця проблема є надзвичайно гострою. Найбільш кризова ситуація сьогодні склалася у Луганській та Донецькій областях [1]. В цих областях зосереджена велика кількість підприємств, в результаті роботи яких утворюються великі об’єми шахтних вод. Шахтні води характеризуються підвищеної кислотністю, великою концентрацією різноманітних солей та високим вмістом сульфат-іонів. Отже, необхідно шукати різноманітні шляхи і засоби для вирішення цих проблем.
Одними з найефективніших методів в практиці водоочищення шахтних вод є реагентні методи, що передбачають застосування реагентів – коагулянтів. Як коагулянти найчастіше застосовують солі алюмінію і феруму: хлориди і гідроксохлориди алюмінію, а також сульфати і хлориди феруму, алюмінат натрію.
Централизованное хозяйственно-питьевое водоснабжение городов обладает всеми свойствами сложных динамических систем в составе коммунального водного хозяйства.
Комплексы водоснабжения отличаются структурированностью, взаимосвязью и взаимозависимостью отдельных элементов, а их поведение характеризуется открытостью, изменчивостью, стохастичностью и частичной неопределенностью.
Методологические подходы к оценке экологической опасности, главным образом, исходят из оценки техногенных воздействий на окружающую природную среду (ОПС) и здоровье человека. Безопасность часто трактуется как соблюдение нормативных требований по этим воздействиям. Практически не учитывается экологическая опасность со стороны загрязненной и измененной среды опосредовано через питьевую воду, а если и рассматривается, то большей частью через санитарно-гигиенические нормативы качества воды.
В даний час склалася напружена ситуація із забезпеченням населення України доброякісною питною водою. Основним критерієм якості питної води є її вплив на здоров’я людини. Нешкідливість води забезпечується відсутністю в ній токсичних і шкідливих для здоров’я домішок антропогенного і техногенного походження.
Під час унікальної журналістської соціально-екологічної експедиції Микола Хрієнко зафіксував три головні проблеми Дніпра — забруднення, браконьєрство та несанкціонована забудова берегової лінії.
Найбільш поширеними методами для дестабілізації стійкої колоїдної системи стічних вод (СВ), забруднених барвниками, є коагуляційні методи, оскільки крім зниження забарвлення води та хімічного і біологічного споживання кисню вони дозволяють видалити стабілізовані колоїдні домішки, які надають воді високої мутності.
До основних екологічних проблем у світі відноситься проблема отримання води питної кондиції. Невпинне скорочення об’єму прісних вододжерел, підвищення середньорічної температури навколишнього середовища та багато інших факторів зумовлюють підвищення кількості мікроорганізмів у природних джерелах, а особливо, привертає до себе увагу підвищення кількості патогенної мікрофлори.
Кількість води, що споживається цукровим заводом, і вимоги до її складу залежать від встановленого на заводі обладнання та прийнятого технологічного процесу. Для виробництва 1 т цукру з буряків потрібно витратити до 200 м3 води.
Забруднення водних об’єктів полягає у внесенні речовини або енергії, що призводить до зміни функціонування водних екосистем, а також продуктивності та чисельності їх біологічних популяцій. Основний принцип гідробіологічного тестування водних об’єктів полягає у порівнянні виживання певних організмів у чистій та забрудненій воді.
Розвиток виробництва призводить до збільшення техногенного впливу на водні екосистеми за рахунок підвищення скиду забруднюючих речовин зі стічними водами у місцеві водні об’єкти. Навіть при наявності нового сучасного технологічного обладнання ряд хімічних речовин, що застосовуються у виробництві можуть потрапляти у стічні води, наприклад, при порушенні технологічних процесів чи виході з ладу очисного обладнання.
Вода – один із найважливіших факторів, який визначає розміщення продуктивних сил, а дуже часто і засіб виробництва. У галузевій структурі водокористування на промисловість припадає 50 %, сільське господарство – 18 %, комунальне господарство – 27 %. До особливо водомістких галузей промисловості належать металургійний і паливно-енергетичний комплекси, хімічна, нафтохімічна і целюлозно-паперова галузі промисловості.
Найбільш поширеними методами для дестабілізації стійкої колоїдної системи стічних вод (СВ), забруднених барвниками, є коагуляційні методи, оскільки крім зниження забарвлення води та хімічного і біологічного споживання кисню вони дозволяють видалити стабілізовані колоїдні домішки, які надають воді високої мутності.
До основних екологічних проблем у світі відноситься проблема отримання води питної кондиції. Невпинне скорочення об’єму прісних вододжерел, підвищення середньорічної температури навколишнього середовища та багато інших факторів зумовлюють підвищення кількості мікроорганізмів у природних джерелах, а особливо, привертає до себе увагу підвищення кількості патогенної мікрофлори.
