Вода, водний кодекс

Процесс непрерывной ионообменной фильтрации [1, 2], осуществляемый на ионообменных реакторах непрерывного действия, по сравнению с аппаратами с неподвижным слоем сорбента оптимизирует технологию удаления солей жесткости из питательной воды. Для нужд энергетического хозяйства обычной технологической задачей является снижение содержания солей жесткости с 10-15 мг-экв/дм3 до 0,1-0,01 мг-экв/дм3 [3]. Главным недостатком процесса сорбции ионов в аппарате типовой конструкции является образование в стационарном слое смолы так называемых «паразитных» каналов, по которым технологическая жидкость движется с наименьшими гидравлическими потерями. Это приводит к преждевременному проскоку ионов, что обуславливает более раннюю необходимость регенерации ионообменной смолы, вызывает дополнительный простой аппарата и перерасход регенерирующего реагента. Вторым недостатком данной технологии является загрязнение фильтрующего слоя, что приводит к увеличению гидравлического сопротивления и нарушению процессов сорбции – десорбции.

Вже протягом багатьох років екологічний стан р. Дніпро не відповідає стандартам, як джерело водопостачання населення питною водою. В Україні використовують ГОСТ 2874-82 “Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством”, хоча в 1996 році був прийнятий новий стандарт, близький по своїм значенням до міжнародного, але в життя він не впровадився через скрутне економічне становище в країні (висока вартість обладнання для аналізу) та небажання керівників підприємств та установ переходити до більш жорстких вимог по відношенню до якості питної води.

Сучасний стан навколишнього природного середовища є основним чинником погіршення здоров’я населення. Забруднення поверхневих і підземних вод промисловими та побутовими відходами чинить найбільшу небезпеку на водне середовище України та світу вцілому.

Якість питної води в місті Миколаєві за деякими показниками не відповідає державним стандартам. До цих показників відносимо залишковий хлор, загальне залізо, pH та окиснюваність. Особливо є небезпечним вміст залишкового хлору у питній воді, оскільки хлор і його сполуки є токсичними речовинами, тому вивчення даного питання є актуальним і своєчасним.

Проблема обеспечения надлежащего экологического состояния водных ресурсов является актуальной для всех регионов Украины. Практически все поверхностные водные ресурсы Украины испытывают загрязнение, истощение и деградацию. При изучении водных экосистем наиболее информативным объектом являются донные отложения, которые аккумулируют загрязнители на протяжении длительного периода. Донные осадки являются индикатором экологического состояния экосистемы, а их состав – своеобразным интегральным показателем уровня загрязненности водоема.

Актуальність. В більшості областей України на водоканалах для знезараження питної води використовують хлор, в процесі якого утворюється велика кількість побічних токсичних речовин, про що багато хто знає, але не приймає відповідних рішень.

Проблема питної води в Україні й у Світі взагалі стає чим далі тим напруженіше [1, 3]. Низька якість водопровідної води, що спостерігається у більшості випадків в наслідок застарілої водопровідній мережі й т.п., примушує частіше користуватися фасованою водою. Однак, чи вирішує це проблему забезпечення якісною водою населення?
На полицях магазинів можна зустріти фасовані води різного призначення й походження. Це можуть бути питні столові води, мінеральні питні столові води, мінеральні столово-лікувальні води, води й інш., що добуті з артезіанських свердловин та з природних джерел, зустрічаються навіть води зі штучно створеною мінералізацією («BONAQUA»). Причому, навіть на географічно не віддалених територіях добувається вода з різних водоносних горизонтів різного складу й якості (табл., №3-4), то що говорити, про диференціацію складу по території України взагалі.

Боротьба із забрудненнями – важливий аспект природоохоронної діяльності людини, тому застосування біотехнології для вирішення таких проблем, як переробка відходів, усунення різних забруднень, утилізація ксенобіотиків і різноманітних полімерних матеріалів, розглядається фахівцями як важливий і перспективний напрямок природоохоронної діяльності. Особливе побоювання в даний час викликає все зростаюче забруднення морів, річок, ґрунту нафтою і нафтопродуктами. Шкідливі сполуки, що знаходяться в нафті, можуть накопичуватися в живих організмах, а потім надходити в організм людини.

Современная экологическая ситуация характеризуется высокой антропогенной нагрузкой на природные ресурсы. Актуальны комплексное использование и повышение степени утилизации промышленных отходов, которые могут служить заменителями технических материалов и продуктов [1]. К перспективным, ресурсно-ценным отходам относятся металлургические шлаки.

Підземні води (ПВ) є одним з альтернативних джерел водопостачання населення. Відповідно до Одеської міської програми раціонального використання та збереження питної води, поліпшення водопостачання населення «Чиста вода»  на 2001-2006 pp., починаючи з 2001 p., на території м. Одеса були відкриті та обладнані сучасною технологією очищення води і нині функціонують 15 бюветних комплексів.
Ессенціальні (життєво необхідні) мінеральні речовини потрапляють до організму людини у складі продуктів харчування і переважно питної води. В зв’язку з цим фізіологічна збалансованість мінерального складу питних вод є не лише показникам якості, але і важливим чинником формування здоров’я населення. У нормативно-законодавчих документах недостатня увага приділялася критеріям фізіологічної повноцінності мінерального складу питних  вод. В цьому відношенні виключенням є Державні санітарні норми і правила «Гігієнічні вимоги до питної води, призначеної для споживання людиною» [1], які разом з показниками епідеміологічної безпеки питної води, санітарно-хімічними показниками безпеки і якості питної води і радіаційними показниками безпеки питної води, пред’являють вимоги до фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води [2-4].