Waste, Waste Management

Вступ. В Україні в цілому, та на Вінниччині зокрема, мабуть найгострішою та найактуальнішою екологічною проблемою є проблема твердих побутових відходів. Практично для кожного населеного пункту характерна ситуація перевантаження сміттєзвалищ, куди вивозяться тверді побутові відходи, а також велика кількість несанкціонованих місць їх складування. Останнє особливо характерне для невеликих містечок, зокрема і для м. Ладижин. Ситуація ускладнюється ще й тим, що із відходами кожен із нас стикається щодня, все відбувається на наших очах і ця проблема психологічно тисне на нас постійно. Але ж об’єми відходів невпинно зростають з кожним днем, а тому в майбутньому ця проблема тільки загострюватиметься. Так, щорічно у м. Ладижин утворюється близько 13 тис. тонн твердих побутових відходів. Організації, які працюють у сфері поводження з відходами, через недостатнє фінансування неспроможні забезпечити населення належними комунальними послугами, їх обладнання є переважно застарілим. Місцеві системи не можуть повністю задовольнити мешканців, що призводить до складування відходів на нелегальних звалищах. Тільки незначна частка твердих побутових відходів із домогосподарств збирається роздільно та переробляється. Підприємства, що збирають та сортують сміття хоч і існують, однак, ринок недостатньо розвинений, а інформацію про можливості переробки отримати важко.

Упродовж останніх десятиліть катастрофічно зростають маштаби утворення та накопичення різноманітних відходів, що призводить до відчуження нових територій та забруднення довкілля. Одним з таких стрімко зростаючих за кількістю відходів є осади стічних вод (ОСВ), що утворюються на очисних станціях населених пунктів. В необробленому вигляді ОСВ протягом десятків років зливалися на переобтяжені мулові площадки, у відвали, водосховища, кар’єри, що призвело до порушення екологічної безпеки й умов життя населення. Тільки на території України кількість накопиченого осаду перевищує 5 млн. т, до яких щороку додається ще 3 млн. т нових осадів. Тому назріла нагальна потреба у модернізації наявних способів обробки осадів та пошуку і розробці нових технологій їх утилізації.

Вода – найцінніший природний ресурс. Вона відіграє виняткову роль у процесах обміну речовин, що становлять основу життя. Основними забруднювачами природних водойм є промисловість, що скидає у них стічні води виробництва. Під забрудненням водних ресурсів розуміють будь-які зміни фізичних, хімічних і біологічних властивостей води у водоймищах у зв’язку із скиданням у них рідких, твердих і газоподібних речовин, які роблять воду даних водоймищ небезпечною для використання, завдаючи збитку народному господарству, здоров’ю і безпеці населення.

Среди проблем, порожденных технической революцией, есть одна особо тревожная – это возможность существенного повреждения и даже гибели биосферы в результате всевозрастающих техногенных воздействий. В ХХI веке размещение осадков сточных вод (ОСВ) в Украине является острой проблемой. Для оценки общего количества накопленных в Украине канализационных осадков исходят из условия образования 80 г/сут..чел. сухого вещества, что составляет на сегодняшний день примерно 50 млн. т отходов по сухому веществу или более 1 млрд. м3 по объему, при естественной влажности [1, 2, 4].

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту [1].

Проблема утилізації відходів є для України актуальною, оскільки країна виступає європейським лідером за кількістю відходів на душу населення. Зазвичай, із сучасних щорічних кількох десятків мільярдів тонн твердих відходів людської життєдіяльності більша їх частина припадає на відходи гірничорудної і будівельної промисловості. Побутове сміття становить всього 1-3 % всіх твердих відходів, але шкода від нього дедалі більша, незважаючи на його відносно малу кількість. Причиною цього є різноманітність його складу, збільшення частки хімічних шкідливих предметів і речовин, а також низька швидкість його розкладання. Папір руйнується через 2-10 років, консервні банки майже через 100 років, поліетиленові матеріали – через 200 років, пластмаса – через 500 років, а скло для повного розкладання вимагає 1000 років.

Продукти на основі нафти є основним джерелом енергії для промисловості і повсякденного життя, що зумовлює постійний розвиток та зростання обсягів нафтопереробної галузі. В свою чергу, така ситуація спричинила суттєве забруднення води і ґрунту вуглеводнями різного походження [1]. Технології, що використовуються сьогодні для вирішення цієї проблеми, є дорогими і не можуть призвести до повного очищення, а також призводять до появи ряду побічних продуктів.

Проблема поводження з твердими відходами останнім часом стає все більш актуальною в Україні. Застосування недосконалих технологічних процесів та недостатня комплексність використання сировини в промисловості одночасно з поліпшенням умов якості життя спричиняє утворення великої кількості твердих промислових та побутових відходів. Питомі показники утворення лише твердих побутових відходів за даними Мінжитлокомунгоспу України в середньому по країні становлять 250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330-380 кг/рік. Вони є одним з вагомих факторів погіршення якості навколишнього середовища в великих містах, та мають стійку тенденцію до збільшення в сучасних умовах виробництва.