Відтворення екосистем і екомережі

Регіональні ландшафтні парки - основа екологічної мережі Вінницької області

        Для збереження біотичного й ландшафтного різноманіття, репрезентативної екологічної мережі заповідних територій та еколого-збалансованого розвитку доцільним є створення регіональних ландшафтних парків (РЛП).

Показники екологічної стійкості ландшафтів міст Північно-Західної України

        Закономірна взаємодія процесів техногенного впливу на природні ландшафти і реактивної самокомпенсації біогеоценозів визначає міру рівноваги екосистеми як об'єктивну характеристику її стійкості. З геофізичної та інженерно-екологічної позиції суть екологічних проблем зводиться до порушення стійкості екосистеми, яка безпосередньо впливає на її здатність до самовідновлення. Тому настільки важливим є визначення потенційної стійкості екосистем для прогнозування можливих наслідків, напрямів та масштабів антропогенного впливу на них. Особливо актуальним питанням є розробка теорії та методології прикладних засобів оцінки стійкості урбоекосистем. 

Критерії виділення структурних елементів екомережі Поділля

У відповідності з “Програмою формування Загальноєвропейської екомережі на 1996-2000 роки” та “Загальнодержавною програмою формування національної екомережі України на період 2000-2015 роки” розроблені та затверджені програми формування регіональних екомереж адміністративних областей України.

Заплава р. Десни як сполучна територія структурних елементів пропонованої екомережі Чернігівської області

Програма формування екологічної мережі Чернігівської області розроблена в контексті вимог та на виконання Закону України „Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" та Закону України „Про екологічну мережу України" та ряду концептуальних і методичних підходів. [3, 4, 5] її формування забезпечить збереження і відтворення біологічного і ландшафтного різноманіття та сприятиме дотриманню екологічної рівноваги на території Чернігівської області

Зоогенні механізми утворення захисного блоку екосистем в умовах посиленого тиску антропогенних чинників в індустріальних регіонах

В індустріальних регіонах в результаті синергідної дії різних антропогенних чинників відбуваються значні трансформаційні процеси в природних екосистемах, які призводять до значного збіднення біорізноманіття як головного екологічного механізму в утворенні захисного блоку екосистем.

Особливості накопичення та розподілу радіонуклідів в компонентах лісових екосистем зони відчуження

        Радіоекологічні дослідження, що проводилися на протязі 20 років в лісових екосистемах забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС виявили значні видові відмінності в здатності деревних порід до накопичення радіонуклідів, що залежить від форми радіонуклідів, агрохімічних властивостей ґрунтів, кліматичних умов, біологічних особливостей видів та інших факторів.  Зважаючи на різноманітність комбінацій наведених факторів на території зони відчуження виникає необхідність детального вивчення особливостей накопичення 137Cs та 90Sr компонентами лісоутворюючих порід зони відчуження ЧАЕС.

Заповідні об’єкти Уманщини – майбутнє екомережі України

Одним із основних ландшафтів є ліс. Під впливом забруднення лісові насадження починають втрачати природну стійкість і здатність до саморегуляції та самовідновлення. В результаті зростає ураження лісів шкідливими комахами, хворобами, омелою.

Зоотерапія як вирішення проблеми бродячих тварин

Тварина існувала та буде існувати поруч з людиною завжди. Є тварини, які спеціалізовано утримуються винятково для отримання продукції тваринницького походження (м’яса, молока, яєць, вовни, шкури та ін.) в господарствах різних форм власності, переважно поза територією міст.

Перспективи управління біологічним різноманіттям затоки Сиваш в межах Джанкойського району АР Крим

        Антропогенний тиск на гідроекосистеми регіону в другій половині ХХ ст. докорінно змінив історично сформовані гідроекосистеми. Найбільш впливовим антропогенним чинником в Сиваші є скиди прісної води з Північнокримського каналу. Значна кількість прісної води, що скидається у водойму, призвела до опріснення значних акваторій в центральній частині Східного Сивашу [1]. Такі зміни потребують постійного контролю та розробки менеджмент-планів управління екологічною ситуацією в Сиваському регіоні. Матеріал для даного повідомлення зібраний в 2003 – 2004 рр. в рамках українсько-голландського проекту “Towards Improved Water Management in Ukrain” за підтримки Wetlands International через грант Міністерства сільського господарства, природоуправління та рибальства Нідерландів.
       На основі аналізу показників біологічного різноманіття нами визначені найбільш цінні акваторії затоки Сиваш в межах Джанкойського району АР Крим (табл.).
 
Таблиця – Характеристика найбільш цінних акваторій в водоймах Джанкойського району.

Сторінки

Subscribe to RSS - Відтворення екосистем і екомережі