Мова йде про штучні джерела, які використовуються сумісно з оком людини. Штучне світло, починаючи від вогнища, нерозривно зв’язано з прогресом розвитку людства. При цьому однобоко розв’язуються задачі створення умов для максимальної працездатності людини, як оператора, посилення інформативності поля спостереження, а також комерційні успіхи реклами, заміни реального поля кіно, телебаченням тощо. Тобто, в даному аспекті конструктори знаходяться тільки на початковій стадії розв’язку проблеми. Що ж регламентує практичне застосування цього виду “технічного прогресу”?
Робляться спроби [1,2] розв’язування задачі пошуку “оптимального” джерела світла. Проте ці розв’язки є неповними і розв’язують задачу тільки в певному наближенні, хоча їх розв’язок конче потрібний.