Більшість традиційних способів отримання питної води на основі флотації, хлорування, коагуляції, відстоювання і фільтрування мають низку недоліків, серед яких – значне коливання якості очищеної води, великі габарити устаткування; можливість утворення небезпечних канцерогенів при знезараженні хлоровмісними реагентами, споживання великих кількостей дорогих хімічних реагентів, а також необхідність в організації їх зберігання і приготування [1–3].
Питання забезпечення населення України якісною та безпечною для здоров’я людини питною водою є багатоаспектною проблемою і належить до найбільш соціально значущих, оскільки безпосередньо впливає на стан здоров’я населення і визначає ступінь екологічної безпеки цілих регіонів [1].
З розвитком промисловості, зростанням міст і підвищенням ступеня їх благоустрою зростає обсяг стічних вод. На території очисних споруд накопичується осад промислових стоків (ОПС).
Актуальним в проектуванні і управлінні екологічною безпекою природно-техногенних гідроекосистем (ПТГЕС) є створення оптимальних варіантів, що забезпечують мінімізацію техногенної дії впродовж всього життєвого циклу технічної системи.
Наявність накопичених токсичних відходів, відсутність потужностей для їх знешкодження та утилізації в Україні і, зокрема, в м. Луцьку зумовлює виникнення напруженої соціально-антропогенної ситуації, тому розкриття проблеми ефективності управлінських заходів та організаційних аспектів поточного управління та поводження з токсичними відходами на основі аналізу муніципальних програм поводження з відходами в м. Луцьку на 2006-2010рр. та 2010-2015 рр. є досить своєчасним та актуальним.
Одним із проблемних питань будь-якого населеного пункту є збирання, накопичення, переробка, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ).
Із поміж різноманітних технологічних процесів водоочищення на особливу увагу заслуговують технологічні процеси очищення води від біологічного забруднення, як визначальні та відповідальні за збереження здоров’я як людей, так і всього тваринного світу.
Потужний розвиток підприємств харчової промисловості України обумовлює посилену зацікавленість прикладної екології до даної галузі народного господарства. Як відомо, харчова та переробна промисловість має достатньо велику кількість невирішених екологічних проблем, серед яких, в першу чергу, виділяють величезні обсяги стічної води.
З розвитком промисловості, зростанням міст і підвищенням ступеня їх благоустрою зростає обсяг стічних вод. На території очисних споруд накопичується осад промислових стоків (ОПС).
Наявність накопичених токсичних відходів, відсутність потужностей для їх знешкодження та утилізації в Україні і, зокрема, в м. Луцьку зумовлює виникнення напруженої соціально-антропогенної ситуації, тому розкриття проблеми ефективності управлінських заходів та організаційних аспектів поточного управління та поводження з токсичними відходами на основі аналізу муніципальних програм поводження з відходами в м. Луцьку на 2006-2010рр. та 2010-2015 рр. є досить своєчасним та актуальним.