Стан поверхневих вод України за гідробіологічними показниками у 2012 році

У Директиві ЄС (EU Water Framework derective 2000/60/EC) з водної політики біотична складова є головною. Основними критеріями оцінки визначені видовий склад та кількісні показники гідробіонтів [1]. У Центральної геофізичної обсерваторії гідробіологічна лабораторія в складі відділу спостережень за станом хімічного забруднення природного середовища була організована у вересні 1974 року. На мережі спостережень гідрометслужби України визначення гідробіологічних показників було розпочато у 1975 році. Спочатку, з 1975 р. по 1979 р. були проведені обстеження 13 річок басейну Дніпра, а на 21 водному об’єкті були організовані режимні гідробіологічні спостереження. З роками кількість водних об’єктів зростала, була проведена велика робота по організації та підготовці працівників мережевих підрозділів (спостерігачів, гідрологів, гідрохіміків).

Мережа гідробіологічних спостережень розвивалась, зокрема у 1978 р. гідробіологічні групу було організовано у Лисичанській хімлабораторії, а у 1980 році – і при хімлабораторії Світловодської гідрометеорологічної обсерваторії. Але, через труднощі у підборі фахівців – гідробіологів вже на початку 90-х років ХХ століття гідробіологічні групи при цих лабораторіях було розформовано і одночасно розширена гідробіологічна лабораторія ЦГО, яка на сьогоднішній день є єдиною на мережі гідрометслужби.
Сьогодні мережа моніторингу гідрометслужби включає у себе режимні гідробіологічні спостереження за якістю поверхневих вод, які проводяться  на 53 водних об’єктах (46 річках та 7 водосховищах) в 96 пунктах, на 180 створах за такими показниками – фітопланктон, зоопланктон, зообентос, фітобентос, вища водна рослинність.
В 1999 р. лабораторія була акредитована Українським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації на право проведення визначень гідробіологічних показників у поверхневих водах суші і біотестування поверхневих, підземних, питних та зворотних  вод.
Біоіндикація (визначення якості вод за гідробіологічними показниками) дає можливість оцінити комплексний (інтегральний) вплив різних речовин, що надходять у водойми. Експериментальне визначення токсичності вод – біотестування, дає найбільш адекватну оцінку якості вод, відображає реальні ефекти впливу забруднюючих речовин на гідробіонти (водні організми) [2,3]. З усіх відомих систем контролю прісноводних екосистем, тільки система гідробіологічного контролю дає безпосередню оцінку стану гідробіоценозів і в цьому її основна перевага перед іншими системами. Якість вод визначається безпосередньо за станом організмів, що мешкають у водних об’єктах. Видовий склад і кількісний розвиток гідробіонтів свідчать про усереднене  значення якості води за тривалий час. Зміна видового складу відбувається вже при слабкому забрудненні водойм, яке ще не може бути виявлене за допомогою хімічного або бактеріологічного методу.
Тепер детальніше зупинимося на результатах біоіндикації, отриманих за даними мережі спостережень. Зокрема, у 2012 році одержані дані про стан гідробіоценозів свідчили, що за середніми значеннями індексу сапробності для всіх водних об’єктів, як і минулого року, спостерігалось помірне забруднення води – 3 клас якості вод. Але окремі спостереження досить часто свідчили про значно вищий рівень забруднення. Загальне число випадків, коли визначався 3-4 та гірші класи якості вод, зберігалося на рівні 2012 року, але загалом, за останні роки, якість вод за гідробіологічними показниками  поступово погіршується.
Якість води р. Західний Буг за даними спостережень характеризувалась помірним забрудненням.  Видове багатство планктонних ценозів залишалось на рівні попереднього року. У червні та серпні в створах с. Литовеж спостерігалось “цвітіння” діатомових водоростей в екологічно нешкідливих концентраціях. Розвиток фітопланктону був стабільний, але спостерігалось погіршення якості вод до 3-4 класу в створі 1 км нижче м. Кам’янка-Бузька. Спостерігалось погіршення стану зоопланктону влітку у створах м. Буськ та с. Литовеж, де домінувала α-мезосапробна коловертка Rotariarotatoria, що вказувало на погіршення якості вод до 3-4, 4 класу (помірно-забруднені, забруднені води). Фітопланктонне угруповання р. Полтва було у досить стабільному стані, зопланктон - збіднений і малочисельний, якість вод також відповідала 3-4, 4 класу [4].
Стан водної екосистеми р. Дунай відповідав 3 класу якості вод – помірно забруднені. Видова різноманітність фіто- та зоопланктону дещо збільшилась. У зоопланктоні знайдені безхребетні всіх основних систематичних груп. Протягом року домінували коловертки роду Brachionus, частка веслоногих і гіллястовусих була незначною. Угруповання макрозообентосу р. Тиса було багатим та різноманітним. Личинки поденок та ручейників знайдені у кожному створі в усі строки спостережень, дуже часто розвивались веснянки. В основному визначався 2-3 клас якості вод (чисті – помірно забруднені води), тільки у липні в створі 1,3 км нижче м. Хуст якість води знизилась до 5 класу - брудні води. На р. Латориця за останні два роки видовий склад донних ценозів значно збагатився, знайдено 5-11 груп безхребетних. В цілому сапробіологічний стан річки був задовільним, визначався 2-3 клас якості вод (чисті – помірно забруднені води).  Якість вод  р. Уж не змінювалась по створах, було знайдено 6-8 груп безхребетних, в донних ценозах постійно були присутні личинки поденок та ручейників – індикаторів чистих вод. На р. Прут донні угруповання також були чисельними та різноманітними; якість вод обох річок визначалась  2 та 3 класом  якості - чисті та помірно забруднені води.
Фітопланктон р. Дністерперебував у досить стабільному стані, збільшення видового різноманіття фітопланктону спостерігалось у всіх створах. У всіх пунктах спостережень визначено значну частку (до 45 %) високосапробних видів - індикаторів забруднених вод. Значення індексу сапробності зросли і вказували на 3-4 класи якості вод -помірно забруднені – забруднені води. Стан зоопланктону погіршився в усіх створах, крім створів м. Роздол. Зообентос у створі 1 км вище м. Роздол відзначався значним видовим багатством, знайдена 21 група безхребетних, визначено 1 клас якості - дуже чисті води. Розвиток пелагічних угруповань і донних ценозів р. Тисьмениця в районі  Дрогобича впродовж останніх років залишався на мінімальному рівні. В фіто- та зоопланктоні переважали індикатори забруднених вод – α-мезо- та α-мезополісапроби. Відбулося зменшення якісних і кількісних характеристик розвитку гідробіонтів, якість вод відповідала 3-4, 4 класу. Видове багатство фітопланктону р. Стрий, порівняно з минулим роком, зросло. Домінуючу роль відігравали високосапробні водорості–індикатори органічного забруднення (до 38 %). В зоопланктоні протягом всього вегетаційного періоду знайдені поодинокі організми. У травні безхребетні в пробах були взагалі відсутні. Спостерігались вкрай несприятливі умови для розвитку пелагічних угруповань річки, відмічався екологічний регрес. По всій акваторії Дністровського водосховища розвиток планктону був нерівномірний, в районі м. Новодністровськ зоопланктонне угруповання було збіднене, малочисельне. Значення індексу сапробності в цілому відповідали помірному забрудненню вод.
Гідробіоценози р. Південний Бугбули чисельними і різноманітними, зросло видове багатство гідробіонтів, стан угруповань був стабільним, якість вод оцінювалась 3 класом. В створах м. Вінниця у квітні був відмічений підвищений рівень органічного забруднення, зросла частка α-мезосапробних діатомових водоростей – індикаторів забруднених вод. Якість вод у цей період погіршувалась до 3-4 класу. Стан планктону р. Інгул був стабільним, угруповання структурованими, їх розвиток був досить рівномірним по сезонах. Індекс забруднення за фітопланктоном вказував на гіршу якість вод, ніж за зоопланктоном.
Результати спостережень планктонних угруповань річок басейну Дніпра свідчили про досить стабільний розвиток ценозів на річках  Прип’ять, Горинь, Тетерів, Десна, Рось, Псел, Інгулець - 3 клас якості вод - помірно забруднені. Влітку спостерігались процеси “цвітіння” вод верхньої ділянки р. Дніпро за рахунок збільшення біомаси діатомових і зелених водоростей, концентрація клітин яких значно погіршувала якість вод. Стан гідробіоценозів річок Устя та Мокра Московка погіршився: зменшились чисельність, біомаса та загальна видова представленість планктонних ценозів, натомість зросли значення індексу сапробності та частка організмів – індикаторів органічного забруднення. Деяке покращення стану водоростевого планктону відмічалось на р. Стир в районі Луцька. Але за комплексом показників спостерігались прогресуючі процеси повільного погіршення екологічної ситуації: збільшення чисельності організмів–індикаторів органічного забруднення, порушення структури зоопланктонного угруповання та відсутність сезонної динаміки його розвитку.
Стан водної екосистеми дніпровських водосховищ залишався стабільним, якість води оцінювалася 3 класом. "Цвітіння" діатомових водоростей різної інтенсивності (початкова та слабка стадії в екологічно нешкідливих концентраціях) неодноразово спостерігалось у Київському та Кременчуцькому водосховищах. Сезонна динаміка, яка є важливою характеристикою сталої екологічної ситуації, простежувалась для всіх водосховищ. У серпні відбувалось “цвітіння” вод Каховського водосховища за рахунок масового розвитку синьозелених, діатомових, зелених і пірофітових водоростей. Інтенсивність розвитку водоростей коливалась від сильного до “гіперцвітіння” в екологічно небезпечних концентраціях, які викликають значне біологічне забруднення і можуть викликати заморні явища.
Стан водних екосистем річок басейну Сіверського ДінцяУди, Лопань, Харків, Оскіл, Кривий Торець, Казенний Торець був стабільним, збалансованим, сезонна динаміка розвитку угруповань простежувалась.  На р. Сіверський Донець продовжувались процеси збіднення видового складу як фіто- так і зоопланктону. Порушення сезонної динаміки розвитку угруповань збереглися. Кількісні характеристики розвитку зоопланктонного угруповання були нижчими за минулорічні, а у створах м. Лисичанськ знизились у 3-5 разів, біомаса водоростей навпаки збільшилась. В усіх створах річки спостерігалось збільшення чисельності водоростей – індикаторів забруднених вод. Розвиток донних ценозів у всіх створах був стабільним. Загалом стан донних угруповань річки відповідав помірному забрудненню вод, в створах міст Зміїв та Лисичанськ неодноразово визначався 2 клас якості (чисті води). На річках Оскіл, Бахмут, Мокра Плотва, Лугань, Борова, Біленька тривали процеси скорочення чисельності, біомаси, видового багатства планктонних угруповань, масово розвивались високосапробні діатомові водорості – індикатори органічного забруднення; сезонна динаміка розвитку планктонних угруповань була порушена, спостерігався екологічний регрес гідробіоценозів.
Стан водної екосистеми р. Кальміус (басейн річок Приазов’я) був нестабільним. Загальна видова представленість, порівняно з минулим роком, зменшилась. У липні спостерігалось “цвітіння” води за рахунок масового розвитку діатомових водоростей в створі 2 км вище м. Донецьк. Якість вод  у створах в районі Донецька погіршилась, основу рослинного планктону складали високосапробні діатомові водорості–індикатори органічного забруднення – 3-4, 4 клас якості вод. В створах м. Маріуполь чисельність, біомаса, видове багатство альгофлори та зоопланктону були вищими. Спостерігалось “цвітіння” води за рахунок масового розвитку діатомових водоростей протягом всього вегетаційного періоду. Стан донних ценозів та широка представленість α-мезосапробних видів макрозообентосу свідчили про підвищену забрудненість дна річки в створах Маріуполя, у квітні відзначено 5 клас якості вод – брудні води. В подальшому екологічний стан цієї ділянки річки значно поліпшився – 3 клас якості - помірно забруднені води. Фіто- та зоопланктон р. Кальчик характеризувались високим чисельним та видовим розвитком. Сезонна динаміка простежувалась. Спостерігався стабільний стан гідробіоценозів товщі води. Дно річки було забруднено значно більше: угруповання донних ценозів були збідненими, якість вод залишалась дуже низькою: 4-6 клас якості (забруднені, брудні та дуже брудні води). Розвиток планктоценозів р. Булавин був нерівномірним, сезонна динаміка порушена. В альгофлорі річки масово розвивались види–індикатори органічного забруднення, 3-4, 4 клас якості вод – помірно забруднені, забруднені води.  Відбулось погіршення якості вод порівняно з минулим роком.
Визначення хронічної токсичності вод. Одним з біологічних показників якості води є рівень її токсичності, який визначається за допомогою біотестування і характеризує сукупну дію шкідливих речовин на водні організми. Методи біотестування базуються на експериментальному визначенні токсичності води для гідробіонтів. Реєструються зміни в таких показниках життєдіяльності, як виживаність і плодючість тест – об’єкту. Методом біотестування визначається присутність у воді токсичних речовин за показниками біологічних реакцій організмів, зміною їх стану, морфологічних і функціональних порушень.
В 2012 р. токсичність вод визначалась в хронічних дослідах біотестування на тест-об’єкті Ceriodaphniaaffinis на 3-х водосховищах (Київське, Канівське, Кременчуцьке) і 11-ти річках басейну Дніпра (рр. Рось, Тетерів, Ірпінь, Трубіж, Вільшанка, Остер, Недра, Гнилоп’ять, Десна, Уж, Тясмин).
В усіх пробах води на Київському та Кременчуцькому водосховищах токсична дія на виживаність та плодючість тест-об’єкта Ceriodaphniaaffinis була відсутня. На Канівському водосховищі у 2012 р. частка проб, в яких була визначена хронічна токсичність вод, порівняно з минулим роком, збільшились втричі – з 7 % до 21 %.  Збільшилась і частка проб з визначеною хронічною дією вод на плодючість тест-об’єкта на всіх річках, де проводився моніторинг.
До речі, необхідно відмітити, що з освоєнням метода біотестування в лабораторії гідробіології ЦГО з 2011 р. розширились роботи щодо виконання договірних тем з підприємствами по визначенню гострої токсичності зворотних вод. Визначення гострої токсичності зворотних вод є необхідною складовою «Дозволів на спеціальне водокористування» промислових підприємств і проводиться відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року. Розрахунки та визначення токсичності зворотних вод, що виконуються фахівцями лабораторії гідробіології, подаються підприємствами до місцевих державних контролюючих органів. На цей час співробітниками лабораторії було проведено біотестування і здійснено розрахунки токсичності зворотних вод більш ніж для 60 промислових підприємств.  На жаль, вимоги Постанови КМ України виконує тільки частина підприємств у Рівненській, Львівській, Київській, Черкаській областях. Інші поки ще ігнорують вимоги «Дозволів…», можливо не знають, куди треба звертатись за отриманням результатів розрахунку гострої токсичності зворотних вод.
Тому ЦГО виходить з пропозицією про включення у Рішення ІУ Всеукраїнського з’їзду екологів питання про обов’язкове виконання працюючими промисловими підприємствами Постанови КМ України від 11 вересня 1996 р. № 1100 з  Переліком забруднюючих речовин, скидання яких нормується, з визначенням гострої токсичності зворотних вод для отримання дозволів на спеціальне водокористування. Виконавцями цього виду робіт є лабораторія гідробіології Центральної геофізичної обсерваторії. У випадку значного розширення цих робіт ЦГО ініціюватиме відродження гідробіологічних досліджень у Світловодській гідрометобсерваторії.
Висновки:
1. З усіх відомих систем контролю прісноводних екосистем, тільки система гідробіологічного контролю дає безпосередню оцінку стану гідробіоценозів і в цьому її основна перевага перед іншими системами. Якість вод визначається безпосередньо за станом організмів, що мешкають у водних об’єктах.
2. За даними спостережень мережі гідрометслужби на всіх водних об’єктів, як і у попередні роки, спостерігалось помірне забруднення води – 3 клас якості вод. Але окремі спостереження досить часто свідчили про значно вищий рівень забруднення. Загальне число випадків, коли визначався 3-4 та гірший клас якості вод, зберігалося на рівні минулого року, але загалом, за останні роки, якість вод за гідробіологічними показниками  поступово погіршується.
3. За даними біотестування у 2012 р., на Канівському водосховищі, порівняно з попереднім роком, частка проб з визначеною хронічною токсичністю вод суттєво зросла; збільшилась вона також  на усіх річках басейну Дніпра, де проводились спостереження.
Список літератури
1. Директива ЄС (EU Water Framework derective 2000/60/EC. – Київ,2006. – 240 с.
2. КНД 211.1.4.055–97 Методика визначення гострої летальної токсичності води на ракоподібних Ceridaphniaaffinis Lilljeborg.
3. КНД 211.1.4.056–97 Методика визначення хронічної токсичності води на ракоподібнихCeridaphniaaffinis Lilljeborg.
4. Щорічник про стан забруднення поверхневих вод суші на території України за гідробіологічними показниками за даними державної системи спостережень гідрометслужби за 2012 рік. ЦГО. – К., 2013. – Рукопис.

Стан  поверхневих вод України за гідробіологічними показниками у 2012 році [Електронний ресурс]  / Косовець О.О.,  Колісник І.А., Кузнєцова Т.О. // Режим доступу: http://eco.com.ua/content/stan-poverhnevyh-vod-ukrayiny-za-gidrobiologic...

Topics: 
Оцінка: 
0
No votes yet