Еколого-географічні основи інтегрованого управління водними ландшафтно-інженерними системами

Постановка проблема. Відповідно до засад сталого розвитку, Рамкової водної директиви ЄС, чинних законодавчих і програмних документів України, використання водних ресурсів має бути комплексним, гармонійним у просторі і часі (Ріо-де-Жанейро, 1992, Гаага, 2000, Київ 2003, 2007).
У контексті реалізації завдань сталого розвитку удосконалення управління водними ресурсами певних річкових басейнів називають інтегрованим. Інтегроване управління водними ресурсами передбачає розгляд територіальних об’єктів як екосистем, узгодження соціальних, економічних і екологічних засад управління з наданням у вирішальних екоситуаціях пріоритету природоохоронним складникам певних таксонів заради їх збереження (Монреаль, 2003).
Одним із головних завдань інтегрованого управління водними ресурсами певних річкових басейнів у межах України є удосконалення управління штучними водоймами, зокрема водосховищами. Адже, в Україні у водосховищах і ставах міститься понад 58 км3 води, утримуваний ними об’єм перевищує середній річний стік Дніпра і в цілому водні ресурси країни, які формуються на її території у середні за водністю роки [4]. Окрім того господарське значення штучних водойм велике і дедалі зростатиме. Через антропічність виникнення таких водойм ми пропонуємо розглядати їх з позиції антропогенного ландшафтознавства для розв’язання поставленої мети (задачі) дослідження.
Будь-який ландшафт тим більше і тим швидше видозмінюється, що інтенсивніше впливає на нього людина, а тим паче колектив людей. Ландшафт видозмінюється разом із Суспільством, відображаючи зміни, що в ньому відбуваються. У цьому сенсі зміни ландшафту варто розглядати не лише як явище природне, але й як соціально-економічне.
Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Пропоноване дослідження базується на теоретико-методологічних основах і принципах ЕГА і оцінювання територій, сформованих у наукових працях Барановського В.А. (2001, 2006), Афанасьєва С.О., Гродзинського М.Д. (2004), Пащенка В.М. (1994); систематизації антропогенних ландшафтів і комплексів, запропонованій Денисиком Г.І. (1998); засадах удосконалення управління водосховищами, розглянутих у працях Яцика А.В. (2004) та наших попередніх дослідженнях [1, 2]. Разом із тим питання еколого-географічних основ інтегрованого управління водними ресурсами штучних водойм басейнів річок з надмірною зарегульованістю досліджується недостатньо.
Тому метою даного дослідження є дефініція «управлінська підсистема» водних ландшафтно-інженерних систем на основі концепції еколого-географічного аналізу і оцінювання, розроблення блоків і територіальних рівнів інтегрованого управління водними ландшафтно-інженерними системами.
Результати дослідження. Водні ландшафтно-інженерні системи (ВЛІС) – географічні антропогенні блокові системи – водосховища, стави, канали, які займають проміжне положення між ландшафтними системами (ЛС) та інженерними спорудами (ІС), функціонування яких контролюється управлінською підсистемою (УП) в особі людини, що надає право називати їх ландшафтно-інженерними системами.
На початковій стадії вивчення ВЛІС актуальні природні процеси, їх еволюція, трансформація, умови використання, а у подальшому – з’ясування ролі і територіальних відмінностей антропогенних факторів, що впливають на екосистеми ВЛІС, організація ВЛІС, контроль і регулювання їх ІС, взаємодія із Суспільством, методи спостереження і управління.
УП складається із соціальної категорії в особі людини (людей), що працюють у цій системі, проживають у її межах, чи приїздять (приходять) відпочивати та державного будівництва, якому підпорядковано будівництво (створення) ВЛІС, контроль за їхнім функціонуванням, припинення функціонування (закриття) ВЛІС.
ЛС, ІС і УП постійно взаємодіють між собою.
Саме УП в особі людини в процесі управління ІС може викликати незворотні, в більшості своїй негативні, процеси, явища в ЛС: замулення, руйнація гребель, дамб, водозаборів, підтоплення тощо. Через це ВЛІС є частково керованими об’єктами. Адже, на думку Авакяна А.Б., Салтанкина В.П., Шарапова В.А. (1987), людина безпосередньо і повністю керує лише запасами води, а екосистемою і геосистемою – частково й опосередковано. Найяскравіше це виявляється на етапі проектування ВЛІС, коли УП закладаються основні параметри об’єкту і особливості ІС, які в подальшому дозволяють змінювати об’єм, рівень води.
Інтегроване управління ВЛІС має будь-яку проблему, що виникає, вирішувати зважаючи на сучасний стан ЛС (а саме ВЛІС, річок, на яких вони збудовані, земель водного та лісового фонду), УП (якість управління, антропогенне навантаження та соціально-економічну ситуацію на території даного басейну) і ІС (технічний стан і автоматизація). При цьому режими роботи ІС, УП повинні забезпечити цілісність ВЛІС, раціональне використання водних ресурсів, санітарні та спеціальні попуски в нижній б’єф, безаварійний пропуск паводків та повеней розрахункової забезпеченості.
Відповідно до розробленого переліку функціональних обов’язків уповноважених органів управління водними ресурсами [3] ми пропонуємо наступні блоки інтегрованого управління ВЛІС:

  • власне управлінський (наприклад, здійснення комплексного управління охороною водних ресурсів; державне управління водним господарством);
  • нормативний (наприклад, розробка та затвердження нормативів і правил, стандартів для регулювання використання та охорони вод);
  • регулятивний (наприклад, розробка та встановлення режимів роботи водосховищ, водогосподарських систем та каналів, правил їх експлуатації);
  • інноваційний (наприклад, здійснення єдиної технічної політики, впровадження нових технологій);
  • екологічний (наприклад, здійснення державної екологічної експертизи);
  • превентивний (наприклад, здійснення заходів, пов’язаних з попередженням шкідливої дії вод (підтоплення, повені));
  • охоронний (наприклад, проведення єдиної політики у сфері використання та охорони вод, відтворення водних ресурсів; розробка та участь у реалізації державних, міждержавних та регіональних програм використання та охорони вод);
  • соціально-економічний (наприклад, видача дозволів на спеціальне водокористування; забезпечення потреб населення та галузей економіки у водних ресурсах, здійснення їх міжбасейнового перерозподілу; ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру; погодження дозволів на спеціальне водокористування);
  • контрольно-наглядовий (наприклад, здійснення радіологічного та гідрохімічного контролю стану водних об’єктів; здійснення державного контролю за використанням та охороною вод; організація та здійснення моніторингу вод;)

Отже, розглядаючи інтегроване управління ВЛІС можливо й доцільно конкретизувати його територіальні рівні. Виділення територіальних рівнів має виходити на рівні розмірності водних геосистем, економіко-географічних і суспільних систем.
З цієї точки зору можливо розглядати наступні територіальні рівні інтегрованого управління ВЛІС у межах держави:

  • регіональне,
  • міжрегіональне;
  • локальне.

Так, на рівні регіонального інтегрованого управління водними ресурсами можуть аналізуватися такі території як окрема держава, так і басейн крупної річки (наприклад, Дніпра); на міжрегіональному – басейн річки першого чи другого порядків і на локальному – конкретна ВЛІС.
Суб’єктами інтегрованого управління на регіональному рівні виступають, зокрема, Державне агентство водних ресурсів України, Дніпровське БУВР; на міжрегіональному – наприклад, БУВР р. Рось і у випадку локального управління суб’єктами є окремі водокористувачі (наприклад, конкретне рибне господарство, ГЕС аж до конкретної особи включно).
Висновки та перспективи подальших досліджень. Еколого-географічні основи інтегрованого управління ВЛІС передбачають те, що кожна ВЛІС – цілісне утворення, в якому в нероздільному системному зв’язку перебувають ЛС, УП та ІС. Основна вимога до такої системи – забезпечення екологічної рівноваги.
Обґрунтовані блоки інтегрованого управління ВЛІС (власне управлінський, нормативний, регулятивний, інноваційний, екологічний, превентивний, охоронний, соціально-економічний, контрольно-наглядовий). Запропоновано положення щодо трирівневої територіальної організації інтегрованого управління ВЛІС (регіональне – міжрегіональне – локальне).
Список літератури

  • Гамалій І.П. Еколого-географічний аналіз активних інженерних споруд і управлінської підсистеми водних ландшафтно-інженерних систем басейну р. Рось / І.П. Гамалій // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Научный журнал. Серия «География». – 2009. – Том. 22 (61) №2. – С. 177–187.
  • Гамалій І.П. До питання про систематизації і класифікації штучних водойм / І.П. Гамалій // Вода і довкілля: Міжнародна науково-практична конференція, 8–11 листопада 2011 р. – Київ: ІХ Міжнародний водний форум. – С.101–102.
  • Підліснюк В.В. Україна та Рамкова Водна Директива ЄС. / В.В. Підліснюк, K.А. Алієв, T.P. Стефанівська – K.: Вид. дім «KM Академія», 2002. – 44 с.
  • Яцик А.В. Водогосподарська екологія: у 4 т., 7 кн. – К.: Генеза, 2004. – Т.3, кн.5. – 496 с.

Еколого-географічні основи інтегрованого управління водними ландшафтно-інженерними системами [Електронний ресурс]  / Гамалій І.П., Бабань В.П. // Режим доступу: http://eco.com.ua/content/ekologo-geografichni-osnovy-integrovanogo-upra...

Topics: 
Оцінка: 
0
No votes yet