Розглядається проблема організації моніторингового центру екології регіону. Зазначена проблема має комплексний організаційно-науковий характер і повинна бути вирішена відповідними регіональними державними структурами на базі існуючого наукового потенціалу НАНУ та вищих навчальних закладів України.
У технологічних процесах очищення коксових, природних і вентиляційних газів від сірководню хінонними та содово-миш`яковим методами утворюються відхідні розчини, що містять натрію тіосульфат. Відхідні тіосульфатні розчини формуються також у гідрометалургійних технологіях дорогоцінних металів.
Автомобільний транспорт є основним джерелом забруднення повітря в містах. Тому в розвинутих країнах Європи постійно посилюються вимоги стандартів до чистоти вихлопних газів – на заміну стандарту «Євро-4» впроваджується більш суворий «Євро-5». Все це обумовлює необхідність оснащення автомобілів каталітичним нейтралізатором не тільки в Європейському Союзі, а також у США, Японії та інших розвинутих країнах. Автомобільний каталізатор перетворює основні токсичні компоненти вихлопних газів у безпечні викиди. Суть перетворення полягає в доокисленні оксиду вуглецю (II) та недопалених вуглеводнів на платинових каталізаторах до вуглекислого газу та води і відновлення оксидів азоту до азоту.
Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, на яких зосереджено потенційно небезпечні об’єкти різної категорії та потужності, обумовлює велику вірогідність виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження, які загрожують людині, економіці та природному середовищу.
В даній роботі розглядається процес та проблеми реалізації оцінки впливів об’єктів господарчої діяльності на навколишнє середовище у разі виникнення надзвичайних ситуацій, зокрема оцінка ступеня потенційної небезпечності промислового об’єкту та можливої шкоди при виникненні аварії на ньому.
В Україні є багато коксохімічних виробництв, кожне з яких стикається з проблемою утилізації рідких токсичних відходів, до складу яких входять феноли, амоній, піридин, залізо, сульфати, мають високий солевміст. Одним з найбільших у цій галузі є ВАТ «Маркохім».
Екологічна безпека – це відповідність екологічної ситуації, що склалась в тому чи іншому нафтогазопромисловому районі, існуючим екологічним стандартам, тобто здатності території витримувати чи інше техногенне навантаження, відновлювати природні екосистеми та забезпечувати нормативний стан здоров’я населення.
У XX столітті, особливо в другій його половині, стали різко проявлятися катастрофічні процеси, природа яких викликана господарською діяльністю людини. Техногенні катастрофи, зумовлені, в першу чергу, значним нарощуванням технічного потенціалу, надзвичайною складністю багатьох технологічних процесів із використанням сильнодіючих отруйних, радіоактивних та вибухонебезпечних речовин. Господарська діяльність людини супроводжується дією небезпеки, як на неї, так і на навколишнє середовище. Під небезпекою вважають реально чи потенційно існуючу можливість негативного впливу, що може викликати зміну рівноваги складових компонентів із нанесенням їм шкоди (наприклад, погіршення стану, небажані динамічні чи структурні зрушення тощо).
Для запобігання можливої небезпеки важливим є прогноз розвитку подій, що відбуваються при проведенні господарської діяльності людини з тим, щоб попередити можливу катастрофу, а у випадку виникнення надзвичайної ситуації ліквідувати її у мінімальні терміни з мінімальними затратами. Не розглядаючи техногенного ризику, розглянемо вплив можливої надзвичайної ситуації на навколишнє природне середовище (проведемо оцінку екологічного ризику).
Аналіз джерел потенційної екологічної небезпеки природно-техногенних геосистем (МВВ). МВВ – спеціально відведені місця, чи об’єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання для видалення відходів, для яких отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження відходів. До МВВ прирівнюються місця довгострокового зберігання відходів. Навколишнє середовище є динамічною багатокомпонентною системою, яка формується під впливом господарської діяльності. Геологічне середовище – складова частина навколишнього середовища, яку можна розглянути як основне депо більшості техногенних впливів. Геологічне середовище є відкритою системою для взаємодії з біосферою, атмосферою та гідросферою і має активний зворотний вплив на умови життєдіяльності людини і функціонування біосфери.
Тому був започаткований бюджетний проект №296-ДБ06 “Основні засади формування потенційної екологічної небезпеки місць видалення відходів”.
Об’єкт дослідження, яким є Дністровська гідроакумулююча електростанція (ДГАЕС), з одного боку, має стратегічне значення для економічного та енергетичного розвитку держави, з другого – вона віднесена до потенційно небезпечних об’єктів (далі – ПНО).
Розглядається проблема організації моніторингового центру екології регіону. Зазначена проблема має комплексний організаційно-науковий характер і повинна бути вирішена відповідними регіональними державними структурами на базі існуючого наукового потенціалу НАНУ та вищих навчальних закладів України. 
У технологічних процесах очищення коксових, природних і вентиляційних газів від сірководню хінонними та содово-миш`яковим методами утворюються відхідні розчини, що містять натрію тіосульфат. Відхідні тіосульфатні розчини формуються також у гідрометалургійних технологіях дорогоцінних металів. 
Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, на яких зосереджено потенційно небезпечні об’єкти різної категорії та потужності, обумовлює велику вірогідність виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження, які загрожують людині, економіці та природному середовищу. 
Об’єкт дослідження, яким є Дністровська гідроакумулююча електростанція (ДГАЕС), з одного боку, має стратегічне значення для економічного та енергетичного розвитку держави, з другого – вона віднесена до потенційно небезпечних об’єктів (далі – ПНО). 
