Сланцевий газ в Україні: «з екологією якось розберемося»

Посилення енергетичної незалежності – в Україні нині політичний пріоритет. Під цим гаслом уряд сприяє розробці родовищ сланцевого газу. Екологічні ризики, вочевидь, відходять на другий план.

Більше половини наявних запасів традиційного природного газу в країні вже видобуто. Аби зменшити залежність від російського палива, уряд робить ставку на видобуток сланцевого газу. «Газ з традиційних джерел вичерпується, тепер Західна Україна вже цікава лише для сланцевого газу», - заявив днями на одній з експертних дискусій голова ради директорів групи компаній «Надра» Павло Загороднюк. Він наголошує, що завдяки залученню великих нафтогазових компаній до видобутку нетрадиційних типів природного газу Україна стане більш незалежною енергетично, а отже і політично.
 

На початку року компанії Shell та Chevron виграли конкурси на розробку двох великих родовищ сланцевого газу – Юзівського на сході та Олеського – на заході України. У міністерстві палива і енергетики очікують, що на цих ділянках вже за декілька років видобуватиметься близько 15 мільярдів кубометрів на рік. У вересні Shell, у пошуках газу ущільнених пісковиків, почне буріння першої розвідувальної свердловини у Первомайському районі на Харківщині. «За п’ять років будуть пробурені п’ять пошукових свердловин», - повідомила Deutsche Welle директор з екології та охорони праці компанії Shell в Україні Тетяна Бобровицька.
 

Ризики для довкілля

Румунські екологи протестують проти планів уряду видобувати сланцевий газ (березень 2012 року)
 

Екологи бояться, що видобуток сланцевого газу в Україні завдасть значної шкоди довкіллю. Адже для видобутку використовується екологічно небезпечний метод горизонтального гідророзриву, коли застосовують великі об'єми води з хімічним розчином. Тетяна Бобровицька наголошує, що в Україні Shell застосовуватиме ті самі екостандарти, як і в інших країнах. «Сам гідророзрив є безпечним для довкілля, є питання герметичності свердловин, є ризик забруднення. Є стандарти щодо води, її кількість, що потрібна для технології, можна зменшувати», - каже Бобровицька.

Натомість еколог Олена Кравченко наголошує: не вся важлива інформація про діяльність нафтогазових компаній є відкритою, а застосування методу розривів для видобутку сланцевого газу матиме величезний вплив на Карпатський регіон і на Дніпровсько-Донецький басейн. «У нас відсутнє законодавство, яке б допомогло протистояти цьому впливу», - нарікає Кравченко. Еколог критикує також той факт, що місцеве населення не інформують про загрози довкіллю, пов’язані з видобутком сланцевого газу. Законодавство щодо розподілу продукції, за її словами, було змінено так, що місцеву владу й громади позбавили права брати участь у затвердженні ділянок для розвідки сланцевого газу.

Інформації замало
Нині Shell і Chevron ведуть з урядом переговори щодо угоди про розподіл продукції. Очікується, що переговори триватимуть близько року. Вже після підписання угоди про розподіл продукції планується обговорення проектів з місцевими радами, повідомив DW представник Shell Олексій Татаренко. Він запевняє, що перші презентації проекту на місцях вже відбулися.

Що робити з відпрацьованою водою у Shell ще не вирішили

Представник Національного екологічного центру України Олексій Василюк каже, що неможливо оцінити масштаби ризику для у природи, адже не оприлюднено меж конкретних ділянок, на яких розташують свердловини, відстійники, інші споруди: «Ми не можемо обстежити ділянки, щоб зробити висновки про їх природну цінність». В Shell на це зауважують, що межі ділянок визначені урядом і є у документах конкурсу на розробку родовищ, інвестор лиш вирішує, чи готовий видобувати там газ. В екоцентрі впевнені - розробка газу території Юзівської платформи ставить під загрозу існування найбільш недоторканої частини Донеччини й півдня Харківщини - національний природний парк «Святі гори».

Чи існує безпечний «фрекінг»?

Протест проти "фрекінгу" у Німеччині

У багатьох країнах Європи, у тому числі у Німеччині, видобуток сланцевого газу поки гальмується саме через екологічні ризики. Німецький дослідник Ян Олівер Лефкен (Jan Oliver Löfken), автор публікації про «чисті» методи гідророзриву («фрекінгу»), розповів у розмові з DW, що промисловці через громадські протести шукають альтернативні методи гідророзриву, аби замінити хімікати. Зокрема, група австрійських науковців пропонує замінити токсичні речовини в умовах високого тиску в газоносних шарах на суміш крохмалю, води і піску і кукурудзи. Геолог сподівається, що таке дослідження можна буде провести в Україні чи Польщі, де цікавляться розвитком сланцевого газу.

Співробітник організації Food & Water Europe, яка виступає за заборону гідророзриву в ЄС, Ґеерт Декок (Geert Decock) звертає увагу - нині немає технології фрекінгу без хімікатів: «Можливі експериментальні проекти. Та ці нові технології навіть потенційно дуже далекі від практичного промислового застосування, на відстані у десятки років». Крім того, каже Декок, гідророзрив може призвести до скорочення водних ресурсів, проникнення речовин фрекінгу й забруднення ґрунтових вод, погіршення якості повітря. «Розвиток сланцевого газу у густонаселеній Європі – погана ідея», - наголошує еколог.

Ще категоричніший представник німецької екоініціативи проти гідророзривів у Німеччині “Gegen Gasbohren” Маркус Кнеппер (Markus Knaepper). Він сказав DW, що німецькі неурядові організації вже не розмірковують про шляхи, як зробити безпечнішим до довкілля видобуток нетрадиційного газу: «Ми лиш хочемо зупинити це». За словами Кнеппера, у Німеччині екологи занепокоєні, зокрема, питанням відпрацьованої, забрудненої хімікатами води. В Україні, між іншим, ще не вирішили, що з нею робитимуть. Як каже директор з екології Shell в Україні Тетяна Бобровицька, її можуть зберігати у відкритих контейнерах, відгороджених від ґрунтових вод, або використовуватимуть повторно на інших свердловинах.

«Якось розберемося»
У відповідь на всі закиди екологів Павло Загороднюк з «Надр» каже, що цими питаннями спекулюють з комерційною і політичною метою: «У Болгарії заборонили гідророзрив під тиском Газпрому, у Франції сильне атомне лобі». Втім, Загороднюк таки визнає, що під час розробки покладів нетрадиційного газу відбувається агресивний хімічний процес. Він сподівається на наукові розробки з очистки води. «Треба на це йти, а з екологією якось розберемося», - відмахується Павло Загороднюк. 

Джерело: DW