26 квітня 2011 року практично весь світ відзначив двадцять п’яту річницю з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Одні країни обмежилися згадками у пресі, інші передачами по радіо і телебаченню, демонстраціями і форумами. У Києві 24–26 квітня відбулася безпрецедентна Міжнародна науково-практична конференція «Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього», в роботі якої прийняли участь близько 725 вчених, державних і громадських діячів з 43 країн.
Відомо, що ніяке суспільство не зможе функціонувати нормально, якщо не матиме високорозвиненого аграрного сектора і достатньої кількості продовольства для забезпечення населення. Аграрна галузь завжди посідала і посідатиме провідне місце в розв'язанні соціоекономіко-екологічних проблем.
Особливістю енергетичного комплексу України є відсутність власних родовищ нафти, наявності деякої кількості газових родовищ, значних запасів вугілля, які можуть служити сировиною для виробництва моторного палива. Основною проблемою є повне (або не менше 80%) переведення сільських господарств на поновлювані палива місцевого виробництва.
В даний час основною олійною культурою для виробництва біодизелля в країнах ЄС та Україні є ріпак озимий та ярий. За прогнозами експертів секретаріату Координаційної ради з питань аграрної політики для заміни щорічного споживання 1,9 млн.т дизпалива потрібно 2,14 млн. т біодизелю, для чого необхідно використати 5,5 млн.т насіння ріпаку із розрахунку виробництва 1 кг біодизеля з 2,4 кг насіння ріпаку [1].
В умовах інтенсивної хімізації сільського господарства, з урахуванням екологічних та економічних факторів, роль біологічного азоту особливо зростає. Використання біологічного азоту створює сприятливий фон для землеробства і дозволяє більш економно витрачати мінеральні азотні добрива, значно зменшує забруднення навколишнього середовища. Керування процесом азотфіксації має особливо важливе значення в умовах інтенсивного землеробства, оскільки дає можливість одержання необхідної кількості високоякісної продукції при економних витратах природних ресурсів.
Базовими якісними показниками, які вказують на екологічну збалансованість агроландшафтів, їх стійкість і ступінь перетворення під впливом господарської діяльності, є коефіцієнти антропогенного навантаження та екологічної стійкості. Численні сучасні дослідження доводять, що агроландшафт може бути стійким, якщо співвідношення екологічно небезпечних угідь, і в першу чергу, ріллі, до екологостабілізуючих (ліси, природні кормові угіддя, водойми і т.д.) становить близько 50:50%.
Як і двадцять п’ять років тому, наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції продовжують негативно впливати на життя мільйонів людей. Крім значного впливу на здоров'я людей та навколишнє середовище, вона суттєво відображається на економічному, психологічному та соціальному станах населення, яке проживає на забруднених територіях або поблизу них. Чорнобильська аварія належить до глобальних катастроф. Це пов'язано як з масштабами наслідків, так і з їх комплексним характером [1].
На протяжении столетий ученые мира настойчиво стремились раскрыть законы природы, связанные с ростом и развитием растений, формированием и развитием почв и их плодородия, чтобы использовать их в земледелии для роста урожаев без вреда для природы.
26 квітня 2011 року практично весь світ відзначив двадцять п’яту річницю з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Одні країни обмежилися згадками у пресі, інші передачами по радіо і телебаченню, демонстраціями і форумами. У Києві 24–26 квітня відбулася безпрецедентна Міжнародна науково-практична конференція «Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього», в роботі якої прийняли участь близько 725 вчених, державних і громадських діячів з 43 країн.
Відомо, що ніяке суспільство не зможе функціонувати нормально, якщо не матиме високорозвиненого аграрного сектора і достатньої кількості продовольства для забезпечення населення. Аграрна галузь завжди посідала і посідатиме провідне місце в розв'язанні соціоекономіко-екологічних проблем.
Особливістю енергетичного комплексу України є відсутність власних родовищ нафти, наявності деякої кількості газових родовищ, значних запасів вугілля, які можуть служити сировиною для виробництва моторного палива. Основною проблемою є повне (або не менше 80%) переведення сільських господарств на поновлювані палива місцевого виробництва.
